Щойно куплені кавові зерна такі ж, як запах паленого рису в ямі печі. Цей смак нагадує мені про те, як я йшов додому, щоб розбити рис у Національний день у коледжі, і вставав до світанку вранці. Витримує росу або мороз до землі. Мій тато і моя мама зрізали бутони, а я відповідав за те, що зламав палицю, і паща тигра в моїй лівій руці розпухала кожен день. У процесі розламування залишається не дуже стиглий рис з бруньок, якщо ви захочете його виколупати, ви його спалите і з'їсте, який і є смак цієї кави. Це смак, який змушує мене страждати, навіть боятися, і він завжди супроводжується втомою, сонливістю та лайкою. Я все ще ненавиджу їсти рис з бруньок, включаючи всілякі способи його вживання. Здається, що всі спогади про бутон болючі. Після роботи я багато разів скаржилася татові, мовляв, занадто ненавиджу рис. Мій тато сказав, що саме цей колос брунькового рису забезпечив тобі навчання в коледжі та виїхав із сільської місцевості. Так, це також була брунька рису, яка збивала...